середа, 14 березня 2012 р.

Бути соняшником

Фото: Мазуренко Саша  
З книги А. Панґрацці
«Будь соняшником біля плакучих верб»
(А.Pangrazzi, Sii un girasole accanto ai salici piangenti)

Плакучі верби завжди плачуть – це їхня доля. До кожного з нас рано чи пізно біль постукає у двері нашої оселі: для когось він має присмак фізичного чи психологічного страждання, для когось несе гіркоту душевних ран, ще іншим виявляється у закостенілості духу і розчарування в ідеалах.
Життя кличе кожну плакучу вербу запустити глибше своє коріння і там, у глибині, збудити свого «внутрішнього лікаря». В тіні кожної плакучої верби чуває соняшник, так само і в житті – за кожною проблемою захована винагорода. Не буває такого, щоб на лиці, вкритому сльозами, не залишилось місця для щирої усмішки; не буває трагедій, які б не залишали за собою надії; не буває ночі, після якої б не настав новий день. Незважаючи на нарікання плакучої верби, соняшник продовжує рости. Тільки в серці того, хто перебуває в постійній єдності з соняшником, може лунати пісня надії.
Світу більше потрібні соняшники, ніж плакучі верби. Тому плакучі верби – це не тільки хворі, а й ті, котрі дивляться на реальність песимістичними очима, ті, котрі критикують все те, що не оправдало їхніх очікувань, ті, котрі відчуваються жертвами несправедливого життя або цілком незадоволені ним.
Смуток, біль та інші негативні явища вимагають «присутності соняшників», які є символом світла, надії та воскресіння.
Соняшники - це ті, хто схиляються над болем, не знецінюють, не баналізують, а навпаки, помазують його зціляючою оливою та оживляють надією серце того, що страждає. Соняшники – це ті, хто зрівноважують грози з райдугою розуміння і промінням люб’язності та доброти.
Соняшник хоче розповісти про своє життя, він бажає жити сам, він живе в злагоді і не змагається з іншими за місце чи
світло – їх достатньо для усіх. Соняшник - не егоїст, не жадібний. На своє суцвіття він впускає бджіл, метеликів, інших комашок, які потребують його пасоки, його інших благ.
Соняшник не споглядає на світ з висоти, він не бажає керувати світом. Соняшник хоче опромінити світ і дарувати йому свою усмішку. Соняшник горнеться до сонця та отримує від нього енергію і життя, але він також вміє вклонитися ночі і шанувати інший вимір життя. У сфері охорони здоров’я усі, хто шанує життя, так як соняшник є символами надії. Соняшник знає, що усі дари, які він має, усі його усмішки, його світло, олія – усе це не його заслуга. Тому він постійно дивиться на сонце, котре дає все необхідне для життя. У серці кожного соняшника лунає пісня подяки Подателю усіх благ.
о. Арнальдо Панґрацці


Немає коментарів:

Дописати коментар