четвер, 29 березня 2012 р.

Серце, яке билося для України


 У храмі св. Обручника Йосифа в неділю, 25 березня 2012 р. Б. сестри Милосердя св. Вінкентія провели вечір пам’яті своєї співзасновниці. Сестри, парафіяни та гості нашого храму мали нагоду ознайомитися із подвигом життя цієї мужньої та милосердної сестри, яка пішла за Христом у невідомість, започаткувала в Україні Згромадження Сестер Милосердя св. Вінкентія і подарувала йому 44 роки свого життя.
Нехай буде благословенний Бог, що дає силу людям, нехай святиться Ім'я Його, що дає мудрість і талант Своїм сотворінням, щоб зуміли провадити душі до вищих ідеалів, до святості, до монашої досконалості, до любові Бога і  ближнього, до Небесної Батьківщини. Таким світлим дороговказом для нас є співзасновниця Згромадження Сестер Милосердя св. Вінкентія – с. Марія-Єлизавета (Аліція) Поппе.

С. Єлизавета старалася найперше вгодити Богові, бути вірною дитиною Божою на обраній стежині її життя. Вона народилася в родині ремісника, побожних і чеснотливих родичів в Бельгії 9.03.1884 року, в невеличкому містечку Льокерен, котре виглядає, як королівський замок серед зелені і квітів, переплетене маленькими потічками. Вже змалку звикала до побожності, молитви і порядку. Аліція закінчила середню школу і після того навчалася у ремісничій школі Любові при монастирі. Дівчинка відразу дуже полюбила монастирську тишу, їй здавалося, що вона перебуває у раю. Вона допомагала сестрам у приготуванні дітей до Першого Св. Причастя і Сповіді. Згодом розпочинає трирічне навчання у школі сестер Милосердя св. Вінкентія, вчиться крою та шиття. У 1906 р. з великим успіхом вона закінчує школу, отримує диплом з відзнакою, і в цей час її приймають до Згромадження сестер Милосердя св. Вінкентія. 1911 року с. Єлизавета складає вічні обіти, а з ними ще раз виявляє своєму Небесному Обручникові бажання приймати все, що Боже Провидіння може їй послати. А у 1926 році приїжджає в Україну на запрошення Митрополита Андрея Шептицького з метою заснування тут Згромадження сестер Милосердя Святого Вінкентія.
Її не захитали різні невигоди наших днів, вона ніколи не піддавалася розпачу, її не лякали злидні, зневаги і непошана, завжди зі спокоєм все переносила, а інколи із радістю, щоби тільки Бог був прославлений. Траплялося, що навіть духовні особи дивувалися з її героїчних вчинків.
В неділю, 25 березня сестри Милосердя з любов’ю і вдячністю вшанували світлу пам'ять своєї співзасновниці, відзначаючи 128-річчя з дня її народження. Святковий вечір розпочався молитвою «Отче наш» у виконанні наших сестер. Згодом Головна Настоятелька нашого Згромадження – с. Петра Процак розповіла парафіянам та гостям нашого храму про нелегке життя Матері Єлизавети. Її розповідь супроводжувалася показом фотографій. Слово подиву та вдячності виголосила також п. Наталя Назар, яка, захоплена життєвим подвигом с. Єлизавети, написала на її честь акафіст. Промови пересівалися дзвінкою піснею сестер, а на завершення глядачі мали нагоду переглянути коротку художню презентацію, присвячену цій вірній дочці Святого Вінкентія.

«Радуйся, бо Ти пішла за голосом Божим на схід…
Радуйся, бо рани українського народу єлеєм самопосвяти намастила…
Радуйся, бо промінь надії на Провидіння розігнав морок страху перед невідомим… 
Радуйся, бо Милосердя було Тобі дорого­вказом… 
Радуйся, бо Мудрість була Тобі за керма­нича…
Радуйся, бо з жебраками Ти хліб ділила щедро…
Радуйся, бо на погрози супротивника Ти не вважала…
Радуйся, бо Ти пам'ятала, що без Волі Божої волосина з голови не впаде людині…
Радуйся, бо, йдучи по воді до Господа, Ти знала, що Він крок твій пильнує…
Радуйся, бо свідки Твого довір'я до Гос­пода зростали у мужності… Радуйся, сестро Маріє-Єлизавето, і молися за тих, що згадують твою світлу пам'ять!»

Нехай Всемилостивий Господь почує нашу щиру молитву, прославить славою блаженних с. Марію-Єлизавету і щедро обдаровує нас Своїми ласками через її заступництво! 


с. Юліана Андрусів

Немає коментарів:

Дописати коментар