четвер, 1 листопада 2012 р.

Слово Боже на сьогодні: Єв. – Лк 9, 49-56 і Ап. – Кол 4, 2-9


 Лк 9, 49-56

Озвався Йоан і каже: “Наставниче, ми бачили одного, що твоїм ім'ям виганяв бісів, і ми йому заборонили, бо він не ходить з нами.”
Ісус же сказав до нього: “Не бороніть, бо хто не проти вас, той з вами.”
А як наблизився час, коли Ісус мав бути взятий (з цього світу), він постановив пуститися в дорогу до Єрусалиму.Отож вислав посланців перед собою.
Пішли вони й увійшли в якесь село самарянське, щоб йому приготувати. Та самаряни його не прийняли, бо він подорожував до Єрусалиму.  
Бачивши це учні Яків та Йоан, сказали: “Господи, хочеш - ми скажем, щоб вогонь зійшов з неба і пожер їх.” Ісус, обернувшись, почав їм докоряти. І вони пішли в інше село.

Дуже цікавий уривок, який дає нам можливість поміркувати над своєю поведінкою.
Уільям Барклі (англ. William Barclay), шотландський богослов і автор коментаря на Новий Завіт, назвав цей уривок «Два уроки толерантності». Чому 2? Бо маємо випадок з чоловіком, який виганяв бісів ім’ям Ісуса і маємо реакцію апостолів на самарян, які не хотіли прийняти Ісуса до свого села.
 Ось, як починає коментар на цей уривок Барклі: «Перед нами – два уроки толерантності. У Палестині було багато ворожбитів, що претендували на те, що вони можуть виганяти бісів; і Йоан, безсумнівно, бачив у цій особі конкурента, відповідно намагався ліквідувати його. Однак, Ісус йому не дозволив на це».   
Звернімо увагу, що у двох наведених випадках присутня особа Йоана – улюбленого (одного з найближчих і наймолодшого) учня Христа. Що ми знаємо зі Святого Письма про Йоана? 
-        молодший брат апостола Якова і син Заведея (Мт 4, 21);
-        був рибалкою, покликаний разом зі своїм братом на березі Генезаретського озера (Мт 4,21; Мк 1,19);
-        Ісус наділив його і його брата Якова ще одним «іменем» - «Воанегрес», що означає «сини грому» (Мк 3,17). Цікаво собі подумати, чому саме? Може якраз через цей випадок з самарянами, яких вони хотіли побити вогнем з неба?
-         разом зі своїм братом Яковом Йоан просив Ісуса можливості сісти у Царстві Небесному праворуч і ліворуч Ісуса (Мк 10,35-37). І просили вони в досить недоречний для того момент, просили саме тоді, коли Ісус  розповідав їм, що має з ним статися і скільки Йому прийдеться страждати.
-         разом з Петром та Яковом він став свідком воскресіння дочки Яїра (Мк 5,37; Лк 8,51). Тільки вони отримали можливість стати свідками Преображення Ісуса (Мт 17,1; Мк 9,2; Лк 9,28), а також бути в окремий спосіб поруч підчас молитви у Гетсиманському саді (Мк 14,33).

Отож, повертаючись до нашого основного сьогоднішнього уривку, у двох випадках з уст Йоана ми чуємо висловлювання негативу, неприязні і в якійсь мірі навіть ворожості:
1)     “Наставниче, ми бачили одного, що твоїм ім’ям виганяв бісів, і заборонили йому»
2)     «Господи, хочеш, ми скажемо, щоб вогонь зійшов з неба і пожер їх».
У двох випадках Ісус зупиняє Йоана своїм повчальним словом.

Розглянемо перший випадок.
Учні зустріли чоловіка, що виганяв демонів іменем Христа. Вони були свідками, як особи зцілялись. Вони не могли заперечити того факту. Однак, вирішили заборонити чоловікові зціляти. І єдиною причиною, яку могли навести, стала «Він не ходить з нами». Вони самі пережили трудність виганяння бісів (Лк 9,40), хоча щодня були з Ісусом, чули Його науку, отримали від Нього особливі дари оздоровлювати, воскрешати, очищувати прокажених і бісів виганяти (Мт 10,8)…А тут знайшовся чоловік, який з ними не був присутній, а іменем Ісуса оздовровлює! Можливо, їм нелегко було перебороти почуття заздрості, яке народжувалось, можливо, вони уявляли себе особливими, привілейованими, можливо вважали, що мають монополію на ті духовні дари, а відповідно і на престиж…, а тут вони відчули, як тінь іншого заступає їх… Ісус зупиняє такий розвиток справи, переводячи наголос на інше:
1)       «Хто не проти вас, той з вами». Найперше, неможна ставати ворогом тому, хто не є ворогом тобі. Є дві групи людей на землі: ті, що прийняли Христа, і ті, що відкинули Його. Якщо особи прийняли, якщо повірили, якщо в ім’я Його живуть і працюють, зціляють…вони є «з вами». Якщо ж відкинули Христа, вони проти вас, але і щодо таких в іншому місці Писання Ісус залишає наказ «Любіть ворогів ваших,  добро чиніте тим, які вас ненавидять..(Лк 6, 27)».
2)       Не можете привласнювати собі права на Божественну силу, не можете командувати і вирішувати, через чиї руки вона може проявлятися, а через чиї – ні. Якщо в ім’я Ісуса стаються чуда, не можете заборонити особі припинити діяльність, бо не ви давали цій особі дар зцілювати. Ця особа, як і ви, отримала цей дар від Бога, тому будьте вдячні за дар і розпізнайте за допомогою того дару, що перед вами стоїть ваш брат у вірі. Прийміть особу в ім’я Христа, послужіть їй, як братові чи сестрі у вірі, нехай через ваші руки особа отримає Христове благословення.


Тепер розглянемо другий випадок
Коментар Женевської Біблії подає, що починаючи з Лк 9, 51 до Лк 19,44 апостол Лука розповідає про шлях Ісуса до Єрусалиму. У інших євангелистів нема аналогу цієї розповіді, існують тільки паралелі до окремих епізодів.
У стишку 53 говориться, що самаряни не прийняли Ісуса.  Причина несприйняття – подорож Ісуса до Єрусалиму. Між юдеями і самарянами століттями відбувався конфлікт на рахунок того, де треба поклонятися Богові. Самаряни вважали, що слід поклонятися у Самарії на горі Гарізім (гора біля м. Сихем висотою 868м, згадується у Втор  11,29, Втор 27,4, Ісус Навин 8,33, Суд 9,7), а юдеї незмінно ходили до Єрусалиму (Йо 4,9;20). Отож, самаряни не захотіли прийняти Ісуса, який був юдеєм і на, їх думку, направлявся до Єрусалиму в паломництво.
Яків і Йоан, побачивши, відмову самарян, обурились. В них миттєво виникла думка покарати нерозумних самарян, довести, що вони не просто юдеї, що йдуть до Єрусалиму, а особливі юдеї, які насправді мають зв'язок з Богом, які з милосердя хотіли принести добру новину нещасним засліпленим самарянам…. Одним словом, Йоан не міг стерпіти, що їм відмовили. А Ісус в цей момент вчить його бути покірним і терпеливим. Коли євангелист пише: «Ісус почав їм докоряти», що найперше приходить вам на думку?
Думаю, що найперше, докоряв у тому, щоб не виносились понад інших, не погорджували і не використовували свої дари у невластивий для того спосіб. Потім, думаю, що нагадав про те, що Бог хоче і відкривається кожному народові і кожній особі по-особливому, саме так, як найкраще розуміє серце кожного. І останнє, про що наголошує також Барклі у своєму коментарі, що наша толерантність до інших не може основуватися на байдужості. Ми маємо поважати і любити особу, яка стоїть перед нами, пам’ятати, що вона також – Божа дитина. «Навіть якщо людина дуже помиляється, недоречно вважати її ворогом, якого треба ліквідувати, навпаки, вважати її братом, який заблудився і якого треба направити на шлях істини любов’ю».


І якщо звернемо увагу, про те саме говорить нам сьогоднішній Апостол:

Кол 4, 2-9
 Будьте в молитві витривалі й чувайте на ній в подяці.
Моліться рівночасно і за нас, щоб Бог відчинив нам двері проповіді, щоб ми могли звістувати тайну Христову, за котру я в кайданах, щоб я її оголосив, як мені треба говорити.
Поводьтеся мудро з тими, що назовні, використовуючи нагоду.
Ваша розмова нехай завжди буде люб'язна та приправлена сіллю, щоб знали, як треба вам кожному відповідати.  
Щодо мене, то вас повідомить про все Тихик, любий брат, вірний слуга і співробітник у Господі. Його я до вас, власне, на те й вислав, щоб ви довідалися про наші справи та щоб він утішив серця ваші, разом з Онисимом, вірним та любим братом, котрий є з-між вас. Вони скажуть вам про все, що діється тут.

Тут ми бачимо кілька запрошень, звернених до сучасного читача:
- бути уважним і витривалим у молитві, не забувати, що подяка є важливим її  елементом;
- звістувати тайну Христову як її треба голосити, а не так, як кожному заманеться під впливом його амбіцій і пристрастей
- пильнувати, щоб поведінка моя була мудра, тобто, щоб я знав мету своїх дій, щоб оцінював наперед наслідки, щоб ставився відповідально і памятав, що моя поведінка - це також один зі способів (нагода) проповіді Христа;
- намагатися, щоб розмова моя була завжди любязна і "приправлена сіллю", - що означає, наповнена важливим змістом, Божим Словом, повчанням, памяттю про Божу присутність.

с.Валентина

Немає коментарів:

Дописати коментар