середа, 16 січня 2013 р.

Сила молитви

з кн. Жана Ваньє "Дорога серця,медитації і молитви"

Ісус часто використовував слово «залишатись». Залишатись в Ісусі – це молитва. Мусимо відкрити чашу нашого буття для присутності Бога і увійти в Його тишу. Мусимо навчитись відпочивати у цьому мирі, який наповнює нас, коли торкає наше серце. Мусимо знати, що цей мир – це присутність Бога, спосіб, яким Він до нас говорить. Дозвольмо, щоб цей мир проник у нас.
Процес зцілення і зміна починається і звершується, коли ми залишаємось в Ісусі в молитві.
Мірою того, наскільки залишимось в Ньому, будемо поступово змінюватись, наші вороги перестануть бути ворогами,  і ми зможемо їх любити. Мірою того, наскільки залишимось в Ісусі, зможемо стати носіями миру, і отже, Божими дітьми. Ми можемо стати людьми миру силою Святого Духа. Це можливо тільки коли ми перебуваємо в Бозі.
Ісус прийшов, щоб зіслати на нас Святого Духа і  перемінити наші кам’яні серця на серця тілесні. Це є лікувальна сила Святого Духа, який перетворює нас  у правдивих послідовників Ісуса, Агнця і доброго Пастиря. Почнімо крокувати Його стежками! Він дасть нам відвагу дивитися в майбутнє і прийняти теперішнє. Він дасть нам відвагу прощати.
Тому маємо потребу у моментах пошуку, у бажанні і тихій молитві. Саме в тиші говорить Дух: у тиші Він засіває свою силу в наші серця. Дуже важливо мати набагато більше часу, щоб гаряче забажати приходу до нас Святого Духа. Молитва в тиші може бути важкою.
Ми настільки звикли до розчинної кави і чаю, до самообслуговування, що забули, скільки зусиль вимагають важливі речі.
Те, що має насправді значення – це зріст у добровільно докладених зусиллях і у любові в світі, де царює боротьба і смерть. Сьогодні, як ніколи, є потреба у правдивих послідовниках Ісуса, правдивих «лікарях» Святого Духа. Сказати «так» Ісусові означає залучитися у старанну і пильну працю, і тільки так зможемо скористати з засобів, які Він дає нам, щоб ми крокували з Ним. Ми знайдемо поживу у молитві, у бажанні, у читанні Його Слова, у слуханні менших і у служінні нашим братам. Іншими словами, ми станемо заново сотвореними у Святому Дусі, і будемо крокувати з більшою рішучістю, покорою, любов’ю, завжди більш відкриті на поклик Друга.
Любов – це не скороминуще захоплення або якийсь момент радості. Любов – це вірність тому, хто тебе любить, любов вимагає терпеливості, щоб зростати разом. Любов – це гілка, яка залишається на виноградній лозі. Нам треба навчитися залишатися вірними Тому, Хто є любов’ю, Тому, Хто кличе нас йти разом з Ним у світлі і мирі. Любов проганяє страх.
Преображений в Тобі
Коли відкриваю, що я бідний,
Але розумію, що Ти мене кличеш на ім’я,
Що Ти любиш мене,
Оце є момент преображення:
Народжений Святим Духом,
Живу у Тобі, Господи Ісусе.
Отож, можу робити все,
Бо вже не я роблю.
Знаю, що Ти будеш присутній,
Що будеш творити в мені.
Можу співати Твоє слово,
Можу давати Твій мир,
Можу допомагати Тобі народжуватися в інших.
Можу передавати Святого Духа,
Можу стреміти до святості
І до єдності з Тобою.
І не тому, що я чогось вартий, навпаки, саме тому, що я ніхто.
Саме тому, що знаю, що Ти живеш в мені
І що діятимеш через мене.

Молитися – це зустрітися з Тим, Хто нас любить, Хто нам відкриває нашу сховану значимість і повторює нам, що ми покликані бути джерелом життя для інших. 

пер.з італ.с.Валентина Рябушко, ред.с.Юліана Андрусів

Немає коментарів:

Дописати коментар