вівторок, 8 січня 2013 р.

ПРОЩЕННЯ



з кн. Жана Ваньє "Дорога серця,медитації і молитви

Агресія і закритість можуть бути перемінені за допомогою примирення в сопричастя. Коли особа закривається у собі, коли віддаляється від будь-яких стосунків, вона має потребу відчути, що її простили, простили її злобу і відштовхуючу поведінку. Вона не має почуватися осудженою . Один момент злоби чи агресії не має означати розбиття стосунків. 

Прощення є в центрі кожних стосунків саме тому, що ми є чоловіками і жінками настільки зраненими у наших серцях і почуттєвій сфері, що побудували навколо своєї вразливості цілу систему захисту і нападів.  Небезпека в тому, що несемо тягар, часами несвідомо, несемо почуття провини,– це як якийсь вид незадоволення самими собою і іншими, незадоволення тим всім, чого забракувало нашому минулому. Це призводить до того, що отримуємо про себе уяву розірваної особи. Ця уява, як тягар, який є перепоною для нашої свободи і творчості, стає майже безперервним наріканням підсвідомості: «Я не можу…не здатний…мені нічого не вдається…я не вартий нічого». І ми починаємо ідентифікувати себе з нашими власними темрявами, втрачаємо віру в нашу здатність любити і ділитися любов’ю і життям.
Свято прощення – це глибоке звільнення, яке передається від одної особи до іншої: «Ти агресивний і закритий у собі, у тобі, насамперед, живе великий страх. Однак, поза тим всім, у глибині є твоє серце, твоя глибока особистість, де перебуває присутність Бога». Коли я чую ці слова або інтуїтивно їх відчуваю, моя глибока особистість пробуджується, відкривається серце мого серця. Якщо хтось бачить хоч краєчок мого буття сяючим, - це вже надія. І надія позначає народження (або відродження) життєвої енергії.
Світ не знає свята прощення. Дуже часто гнів чи агресія розбивають стосунки: отож, приходить розбиття, яке породжує ізоляцію. Для людської особи неможливий шлях зросту і дозрівання, окрім як через прощені агресії.
Кожний з нас має потребу не тільки впізнати у собі агресію і ненависть, але мусить також навчитися прощати. Вовк, що живе в нас, може бути прирученим, може бути перетвореним на овечку, у довготерпеливій і сильній любові. Однак, неможливо увійти у цей світ прощення, якщо нема усвідомлення, що Бог є Тим, хто сотворив цей зв'язок, цей союз між нами. Для того, щоб увійти у цей світ прощення, потрібно пережити досвід прощення Богом, який нам дав Ісус. Велике таїнство, яке нам об’явив Ісус – це те, що Бог нас не засуджує. Він нас не судить: Він приходить, щоб дати нам життя і дати його в повноті (пор. Ів 10,10), Він приходить, щоб знищити кордони ненависті і дозволити нам увійти у свято примирення.

Агнець, що бере на себе гріхи

Господи Ісусе,
Ти прийшов, щоб прощати,
Секрет твоєї місії –
Це навчити нас прощати
Твій крик на хресті:
«Отче, прости їм, бо не знають, що роблять!»
Став криком кожного моменту твого життя:
«Прощати».
Ось чому Ти став Агнцем,
Агнцем Бога,
Щоб усунути гріхи світу,
Прощаючи безперестанку.
Ти у своє тіло прийняв жорстокість людськості,
яка назбиралось протягом століть,
щоб перемінити її у лагідність і прощення.
Прощати – це йти за Тобою, бути, як Ти,
Бо Ти прийшов, щоб давати і прощати,
І щоб забрати з наших плечей
Тягар провин,
Який нас закриває у тюрмі жалю і безплідності
І не дає нам жити і давати життя.

Ісус кличе кожного з нас, де б ми не були, щоб ми йшли дальше, щоб увійшли у серце співчуття.


пер. з іт. с.Валентина Рябушко, ред.с.Юліана Андрусів

Немає коментарів:

Дописати коментар