середа, 27 березня 2013 р.

Страсний Тиждень – це час благодаті, який нам дарує Господь, щоб ми відкрили двері свого серця. На загальній аудієнції з Папою Франциском 27 березня 2013

Переживати Страсний Тиждень, наслідуючи Ісуса, означає виходити із замкненості в собі самих та виходити назустріч ближнім. На цьому наголосив Папа Франциск під час першої своєї загальної аудієнції. Зустріч з десятками тисяч прочан відбувалася у середу, 27 березня 2013 р., на площі Святого Петра у Ватикані та проходила згідно з уже прийнятою схемою: Святіший Отець проїхав у відкритому джипі між секторами з паломниками, далі прозвучало читання євангельського уривку, після якого Папа виголосив повчання. А тоді всі зауважили зміну: папські помічники зачитували підсумок катехизи звичними під час таких зустрічей мовами, після яких Святіший Отець виголошував вітання італійською мовою, яке ті ж помічники перекладали відповідною мовою. Це стосувалося й іспанської мови.

На початку Папа Франциск зазначив, що після Пасхи повернеться до циклу катехиз, присвячених Рокові віри, які розпочав його попередник Венедикт XVI. А цього разу своє повчання він присвятив Страсному Тижневі, який розпочався минулої неділі в Церквах, що дотримуються західної пасхалії.

Що ж для християнина означає наслідувати Ісуса на Його дорозі на Голготу? Святіший Отець зауважив, що під час Свого земного життя, Христос розмовляв з усіма, з відомими особистостями і з незнаними, з багатим юнаком і бідною вдовою, з могутніми і слабкими, несучи всім Боже милосердя і прощення, надію та розраду. «Бог не чекав, поки ми підемо за Ним, але Сам вирушив нам назустріч», – наголосив Папа Франциск, додаючи, що Ісус переживав щоденну дійсність простих людей, навіть зазнав зради друга: «У Ньому Бог дав нам впевненість у тому, що Він з нами, посеред нас. “Лисиці, – сказав Ісус, – лисиці мають нори й птиці небесні – гнізда, а Син Чоловічий не має де голову прихилити” (Мт 8,20). Ісус не має дому, тому що Його домом є люди, ним є ми, Його місія – відкрити всім Божі ворота, бути присутністю Божої любові», – наголосив Святіший Отець, зазначивши, що під час Страсного Тижня ми переживаємо вершину цього шляху, «цього задуму любові, яким пронизана уся історія взаємин Бога з людством».

Ісус не переживав цю любов, що веде до жертви, пасивним чином, як фатальну долю. Звісно, Він не приховує Свого хвилювання, але ввіряється Небесному Отцеві. Святий Павло в посланні до Галатів писав, що Ісус «полюбив мене і віддав себе за мене». «Кожен з нас може сказати: Він мене полюбив і віддав себе за мене. Кожен може сказати оте “за мене”, – зауважив Папа. – А що це все означає для нас? Означає, – вів далі він, – що це також моя, твоя, наша дорога. Переживати Великий Тиждень, наслідуючи Ісуса не лише зі зворушенням серця, переживати Страсний Тиждень, наслідуючи Ісуса, означає навчитися виходити із замкненості в собі, щоб виходити назустріч ближнім, іти на одвірки існування, першими виходити назустріч братам і сестрам, особливо тим найвіддаленішим, забутим, тим, які потребують зрозуміння, розради, допомоги».

Переживати Страсний Тиждень також означає дедалі більше входити в Божу логіку, в логіку хреста, яка «не є, передовсім, логікою болю та смерті, але логікою любові та дарування себе, що приносить життя». Наслідування Ісуса, за словами Святішого Отця, вимагає «виходити із замкненості в собі» подібно, як, Бог вийшов нам назустріч, «поставив Свій намет між нами, щоб принести нам милосердя Бога, Який спасає та дарує надію. І ми, якщо хочемо іти за Ним і залишатися з Ним, то не повинні вдовольнятися перебуванням у кошарі з 99-ма вівцями, ми повинні “вийти”, шукати разом з Ним загублену овечку, ту найвіддаленішу».

Хтось може сказати, що не має часу, що це важко, що не може багато зробити своїми малими силами. «Часто, – зауважив Папа, – вдовольняємося якоюсь молитовкою, недільною розсіяною та непостійною Службою Божою, якимось жестом милосердя, але нам бракує тієї відваги, щоб “вийти” для того, щоб нести Христа». У цьому ми подібні до святого Петра, який щойно почувши від Ісуса про страждання, смерть і воскресіння, про дарування себе, кличе Його набік та дорікає Йому. Але Ісус відповідає одними з найжорсткіших слів в Євангелії: «Геть від мене, Сатано! Бо гадаєш ти не про те, що Боже, лише про те, що людське» (Мк 8,33). «Бог завжди мислить з милосердям. Не забувайте цього: Бог завжди мислить милосердно. Він – милосердний Отець», – закликав Святіший Отець, пригадавши образ милосердного батька та милосердного самарянина з Євангельських притч.

«Страсний Тиждень, – сказав на завершення Папа Франциск, – є часом благодаті, який Господь нам дарує, щоб відкрити двері наших сердець, нашого життя, наших парафій, – а скільки, на жаль, закритих парафій, – відчинити двері рухів, асоціацій, щоб “вийти” назустріч іншим, зробити їх ближніми, щоб принести світло та радість нашої віри… Бажаю всім добре пережити ці дні, відважно наслідуючи Господа, несучи в собі проміння Його любові всім, того зустрічаємо».

Джерело: Папа Франциск

Немає коментарів:

Дописати коментар