вівторок, 26 листопада 2013 р.

Слово Боже до мене



26.11.2013
вівторок
Йоана Золотустого, архиєп. Царгородського
Св.: Ап. – Євр. 7,26-8,2, Єв. – Йо. 10, 9 – 16
В день пам’яті архиєпископа Йоана Золотоустого Церква пропонує роздуми над уривками, що стосуються теми архиєрейського (тобто, єпископського) служіння. Термін «єпископ» зустрічаємо в Новому завіті. Апостоли, приходячи в нову місцевість, євангелізували, засновували нову спільноту християн, жили і проповідували деякий час в ній. Перед своїм відходом з тої спільноти апостоли обирали і настановляли єпископів як своїх заступників. Завдання єпископа – бути «наглядачем» (саме так перекладається цей термін з грецького «епі-скопео»), тобто виконувати адміністративне служіння, дбати за добро і єдність своєї спільноти, пильнувати правдивість вчення на своїй території (єпархії), зберігати порядок, яким його встановили апостоли, молитися за спільноту, давати добрий приклад життя, підтримувати зв'язок і бути в сопричасті з іншими церковними громадами за посередництвом їх епископів. Апостол Павло у посланнях до Тимотея і до Тита наголошує, що існує цілий ряд вимог до кандидатів на єпископів. Оскільки служіння єпископа – це служіння «Божого управителя», то єпископ «мусить бути бездоганний:  не зухвалий, не гнівливий, не п'яниця, не сварливий, не жадібний до нечесної наживи» (Тит 1,7). Окрім того, мусить бути наділений особливими харизмами: бути «розважливим, чесним, гостинним, здібним навчати» (1Тим 3,2).

Автор Послання до Євреїв звертає нашу увагу на два важливих аспекти. Перше – це те, що попри всі добрі наміри і старання, єпископ залишається людиною, тобто творінням, «підлеглим немочам» (Євр 7,28), зраненим гріхом, він приносить за свої гріхи жертви (Євр.7,27), він теж, як і кожний інший християнин, веде постійну боротьбу за свою душу, боротьбу «зі старою людиною», яка постійно обзивається і творить перешкоди на дорозі християнського життя. І з цього можемо винести, що єпископ, як людина, потребує молитви і вирозуміння. Друге, про що нам слід пам’ятати – це те, що найбільшим нашим архиєреєм є Ісус. Він єдиний досконалий. Це Він перший дбає за Церкву, своє Тіло, це Він, будучи невинним, пожертвував своє життя на нас, це Він укріпляє нас і дає силу в немочах, це Він провадить Церкву до Отця. 

Євангеліє показує нам Ісуса, як доброго Пастиря, який дбає за довірене йому стадо. Ісус звертається до нас, до мене і до тебе зі словами: «Я тебе знаю. Знаю кожний момент твого життя, знаю тебе до глибини найзаповітніших мрій, знаю твої сподівання, знаю всі твої найпотаємніші страхи і переживання, твої злети і падіння, знаю умови твого життя, твої проблеми і труднощі, твої добрі наміри і старання, твою завзятість і  невпевненість, твою відвагу і вразливість, знаю ненавмисність твоїх помилок... Огортаю тебе своєю любов’ю, огортаю любов’ю навіть твої гріхи. Не дозволю, щоб ворог твоєї душі знущався над тобою, роздирав тебе, щоб вигубив. Хочу, щоб ти був щасливий. Хочу, щоб мав життя у повноті, тому Я заплатив за твої помилки і відступництва, заплатив добровільно Своїми стражданнями і життям. Тому залишаюсь поряд з тобою і звертаюсь до тебе. Кличу, щоб ти пізнав Мене ближче, хочу бути тобі другом. Я з тобою, бо люблю тебе, бо співпереживаю з тобою, бо хочу, щоб твоя подорож була яскравіша, радісніша і безпечніша». Поговори сьогодні з Ісусом. Що ти хотів би Йому відповісти на це?

с.Валентина Рябушко

Немає коментарів:

Дописати коментар