середа, 13 листопада 2013 р.

Слово Боже промовляє до мене



14.11.2013
четвер
свв. чудотворців і безсеребреників Косми й Дам'яна

Ап. – Кол. 1, 24-29. Єв. – Лк. 9, 7-11.

Чи вмію в період труднощів сказати разом з Павлом: «Радію стражданням, бо усвідомлюю, що ним поєднуюся разом з Христом»? Чи пам’ятаю, що Христос є зі мною в кожну мить? Чи можу сказати разом з апостолом, що «працюю і проповідую для того, щоб появити досконалою кожну людину у Христі»?


Євангеліє показує дві постави, які я можу обрати щодо Ісуса: поставу народу або поставу Ірода. В часи Ісуса були такі, що ходили слідом за Ним, де б Він не з’являвся, намагалися бути з Ним, слухати Його науку. Серед тих, хто ходив за ним, були і ті, що розуміли, що хворі, потребують оздоровлення. Вони отримували те, що потребували. Інша постава була у Ірода-четверовласника Юдеї. Євангеліє говорить, що «він збентежився» і «намагався побачити Його», але не для того, щоб слухати Його науку, не тому, що усвідомлював, що потребує зцілення, не для того, щоб навернутися... Він мав страх і цікавість, боявся, що той, кого він знищив(Іван Хреститель), знову воскрес…, боявся, що йому знову будуть привселюдно докоряти за недостойне життя, закликати до навернення….але йому добре жити так, як він живе, добре, коли совість приспана, він не відчуває потреби щось міняти.  Отож, чию поставу я практикую? Чи бувають моменти, коли, подібно до Ірода, я збентежений, бо не хочу нічого міняти, бо мені невигідно подивитися на себе в правді? Чи боюся, що зустріч з Христом обернеться для мене втратою спокою, зручностей, звичного способу життя?

с. Валентина Рябушко

Немає коментарів:

Дописати коментар