четвер, 28 листопада 2013 р.

Cлово Боже до мене



28.11.2013
четвер
Початок Різдв'яного посту
мчч. і ісп. Гурія, Самона й Авіва
прп. Паїсія Величковського
 Ап. – 1 Сол. 2, 9-14, Єв. – Лк. 11, 14-23.
.............................
«Жити достойно перед Богом, який вас кличе до свого Царства і слави» (1 Сол 2,12)

.............................
«Кожне царство, розділене проти себе самого, запустіє» (Лк 11,17).
.............................

Коли ж я Божим перстом виганяю бісів, то, значить, прийшло до вас Боже Царство (Лк 11,21).

Сьогодні, на початку Різдвяного посту, Церква за посередництвом уривків Апостола і Євангелія закликає нас усвідомити декілька пунктів:
1.     Господь мене кличе до життя, яке б було достойним перед Ним. Можу запитати себе, чи я у всіх вимірах свого життя відгукуюсь на цей заклик? В стосунках з Ним, в стосунках з ближніми в родині, на роботі, з друзями, з сусідами, не неприємними мені особами…? Чи відповідальний за свої вчинки, слова, думки, за те, як протікає моє життя? Чи займаю позицію жертви і оправдовую себе кожний раз, коли від мене потрібна зріла позиція і зусилля змінитися? Чи вмію конструктивно підходити до труднощів і викликів? Чи памятаю, що труднощі в моєму житті є для того, щоб я зростав, щоб, докладаючи волю і зусилля, змінювався, преображувався в особу, все більш подібну до Христа? Тому недостойною буде моя поведінка, коли опускаю руки, скидаю ці труднощі або свою відповідальність у них на ближніх (на родину, яка можливо мені не дала потрібного виховання.., на суспільство), коли закриваю очі і роблю вигляд, що труднощів нема, коли відмовляюсь змінюватися, коли не вмію визнати свою провину, коли мовчу в надії, що може тої провини ніхто не помітить і не запитає мене, коли при питанні починаю оправдовуватися і не признаюся....Коли мною керують страхи, а не бажання жити за закликом Христа. Коли при прийнятті рішень у щоденному житті "забуваю" звернутися думкою до Бога, оцінити свої дії і наміри згідно Його вчення, просити про дар Його мудрості і досліджувати Його Слово з наміром впровадити в життя орієнтири і цінності, які там проповідуються.  
2.     Чи я можу назвати себе інтегрованою(впорядкованою, гармонійною) особою? Чи мої тіло, душа і дух живуть у згоді? Для того, щоб відповісти на це питання, треба зупинитися і прислухатися, а в якому стані живе моя душа, мій дух, моє тіло... Які в них потреби? Що роблю для того, щоб не «розпорошував» мене вітер невпорядкованих емоцій і бажань? Чи можу сказати, що будую своє життя за свідомо обраним напрямком? Чи, приглянувшись до своєї поведінки, можу сказати, що маю стабільну платформу цінностей? Тут доречним буде висловлювання «цінності не проговорюються, вони живуться». Тобто, справжні цінності проявляються в моїй поведінці, а не на словах. Чи усвідомлюю, що для того, щоб перестати бути «розділеним проти себе царством», мені найперше потрібно докладати зусиль і пізнавати себе(свої звички, свої реакції, свої наміри…), і тільки коли побачу, назву їх на ім’я, аж тоді зможу поступово їх опановувати і спрямовувати до одної цілі – преображення у Христі. Якщо того не роблю, залишаюсь рабом «своєї старої людини».
3.     Сьогодні до мене приходить Царство Боже. Приходить тому, що в моє життя приходить Ісус. Ісус може допомогти мені звільнитися від моїх «бісів». Які з моїх звичок і схильностей відкрию перед ним? Що найбільше заважає мені жити достойно у Його Царстві? Попроси Ісуса про допомогу і не забудь подякувати Йому за Його численні дари.   

с.Валентина Рябушко

Немає коментарів:

Дописати коментар