вівторок, 3 грудня 2013 р.

Слово Боже до мене


3.12.2013
вівторок
Прп. Григорія Декаполіта
свт. Прокла

Передпразденство Введення в храм Пресвятої Богородиці
Ап. – 1 Сол. 3, 9-13, Єв. – Лк. 11, 34-41.

«Гляди, отже, чи світло, що в тобі, не є темрява» (Лк 11, 35)

«Тож дайте милостиню з того, що всередині, і все у вас буде чисте» (Лк 11,41)

Сьогоднішні уривки надихають мене на розважання про вміння будувати стосунки і спілкуватися, важливість вміння давати і отримувати. Якщо любиш і служиш Богові, це проявляється в любові і служінні ближньому, у прийнятті ближнього.

У своєму старанні до добра і праведності життя маю постійно перевіряти себе, скільки в мені світла любові до ближнього, в чому проявляється моє милосердя? Чи у своїй "праведності" не засуджую, не відкидаю відразу речей, які для мене виглядають незрозумілими або відкрито нерозумними? Чи не ідеалізую своїх поглядів? Чи приділяю увагу ближнім, чи цікавлюся ними? Чи вмію побачити добро, зокрема в тих, які відмінні від мене? Чи я насправді відкритий, щоб почути ближнього? Чи вмію спілкуватися? Чи маю повагу до кожної людини, з якою зустрічаюся? Елементарні речі: як звертаюсь до осіб? чи не перебиваю в розмові? з яким виразом обличчя і як дивлюся на іншого? чи вмію почекати або навпаки пришвидшити свій темп, щоб не приносити неприємностей і не підводити? Чи шукаю гармонійної співпраці? Чи ділюсь і узгоджую свої задуми перед їх втіленням (в родині, на роботі, з друзями)? Чи поводжусь так, що інші вимушені під мене підлаштовуватися? Може навіть не задумуюсь над цим, бо настільки сконцентрований на собі?

Господь заохочує «дати милостиню з того, що всередині». Середина – це мій внутрішній світ: світ думок, цінностей, світ моїх почуттів, непохитні стовпи моїх переконань, які я звів на основі пережитого досвіду. «Дати милостиню» – це зробити жертву з любові. Це перестати ховатися за численними мурами під назвою "я знаю", "я старший", "я бачив", "я так почуваюся", "я так хочу", "тільки це правильне", "так має бути", "так завжди було", "так краще"... і звільнити в собі місце для ближнього. Це дозволити іншому увійти в мій світ і принести свої думки, переконання, цінності і почуття, прислухатися до його сприйняття світу. Це почути, приділити увагу, щоб зрозуміти ближнього. Бути відкритим на те, щоб змінюватися, щоб побачити світ очима іншої людини, яку Бог поставив на моїй дорозі. І поважати ближнього навіть тоді, коли його думки не співпадають з моїми, не перекреслювати і не відкидати того, що не розумію, з чим не погоджуюсь, не обстоювати своїх амбіцій і свою правоту. Натомість, стататися зрозуміти і діалогувати.  

Господи, допоможи не лукавити, не осуджувати, не конфліктувати…а старатися прийняти ближнього, бути відкритим, щоб навчитися давати і отримувати. 

Поспілкуйся сьогодні зі своїми найближчими, щиро поцікавившись, чи вони почуваються прийнятими тобою, почутими, любленими? Чи їм «легко дихається» поряд з тобою, з твоєю «праведністю»? Чи твоя любов, звернена до ближніх, насправді несе їм світло чи переживається ними як темрява? Що і як можна покращити?  Памятай, що якщо не звіряти у діалозі з іншим і в особистому іспиті сумління, то дуже легко сплутати служіння ближньому зі служінням собі у стосунках з ближнім, тобто, жити для свого задоволення, служити своїм бажанням, амбіціям, планам, думаючи і переконуючи ближнього, що ти саме для нього живеш, з великої любові до нього все чиниш.  

с.Валентина Рябушко

Немає коментарів:

Дописати коментар