пʼятниця, 7 березня 2014 р.

Про богослуження Великого посту

Богослуження Великого посту по-особливому впливають на душу, оскільки переважно мають покаянний характер і найбільш відповідають настрою душі людини, яка усвідомлює свою гріховність, кається і плаче перед Господом.

У молитовних текстах Постової Тріоді говориться про те, якою є людина, до чого вона повинна прагнути та якою має бути перед Богом. Під час Великого посту Свята Церква закликає нас до покаяння. Любов Божественна кличе душу людини пробудитися від сну, від духовної сплячки, та припасти до Отця Небесного в покаянні і смиренні. Покаяння ж невідємне від смирення та усвідомлення своєї немочі, гріховності, неможливості нічого змінити без допомоги Божої.

Через богослуження Великого посту ми усвідомлюємо, що за подвигом посту послідує радість Христового Воскресіння. Словами Постової Тріоді ми просимо Господа сподобити нас гідно зустріти Світле Христове Воскресіння, причаститися Пасхального Агнця.

Богослуження Великого посту особливі не тільки за своїм характером і внутрішнім змістом але і за своїм ладом. Всі неділі і тижні Великого посту мають свій особливий зміст. У дні Великого посту Літургія, на якій здійснюється освячення Дарів, служиться тільки по суботах і неділях, а також у день свята Благовіщення Пресвятої Богородиці. По суботах і в день Благовіщення служиться Літургія святителя Іоана Золотоустого, по неділях - Літургія святителя Василія Великого. У середу і п'ятницю звершується Літургія Напередосвячених Дарів (також ця Літургія служиться в четвер 5-го тижня, в перші три дні Страсного тижня і в інші будні дні Великого Посту, якщо на ці дні припадає свято великого святого або храмове свято).
Пов'язано це з тим, що Євхаристія наповнена високою радістю про Христа Спасителя, це духовне торжество, Бенкет віри. Літургію, на якій відбувалося освячення Дарів, древні християни називали Пасхою. Але ця висока радість не узгоджується з сокрушенням і сумом, з якими повинно проводити дні Великого посту. А оскільки постуючим все ж необхідне зміцнення Небесною поживою Тіла і Крові Христових, то звершується Літургія Напередосвячених Дарів, щоб ми могли долучатися Святих Таїн.
 
Після Прощеної Неділі розпочинається Свята Чотиридесятниця (40 днів посту за прикладом сорокаденного посту Господа нашого Ісуса Христа в пустелі).

Кожна із семи недiль Великого посту має свою назву: Недiля Торжества Православ’я,  Неділя Святителя Григорія Палами, Недiля Хрестопоклонна, Недiля Iоана Лiствичника та Неділя Марiї Єгипетської. Шоста недiля посту – Квiтна (Вербна). Пiсля цiєї недiлi починається Страсний тиждень, який завершується Великоднем.

Богослуження перших днів Великого посту більш суворі, покаянні та менш урочисті.
В понеділок
, вівторок і четвер богослуження складаються з утрені, часів і вечірні з повечерям, підчас якого відбувається читання Великого покаянного канону преподобного Андрія Критського. Цей канон називається великим і за змістом, і за обсягом. Він містить в собі розповідь про різні епізоди Старого і Нового Завіту стосовно до душі людської, до її морального стану, спонукає утримуватися від зла і ревнувати про чесноти, наслідуючи добрим прикладам. Канон цей великий за силою покаянного почуття, весь він спрямований до того, щоб спонукати душу до покаяння.
Підчас Великого посту
цей канон перечитується двічі. Протягом першого тижня він розділяється на 4 частини і читається в перші чотири дні. А на утрені четверга 5-го тижня його читають повністю.
В середу і п'ятницю богослуження складаються з утрені, часів, Літургії Напередосвячених Дарів. 
Розглянемо коротко неділі та тижні Великого посту, спробуючи перейнятися їхнім богословським змістом.

Перший тиждень(седмиця)Великого посту розпочинається з понеділка, а не з неділі чи суботи саме тому, що кожен недільний день несе на собі відбиток "Малої Пасхи”. 

Перша неділя Великого посту –
Неділя Торжества Православ’я.
Історично це свято встановлене, як результат перемоги православних (в літургійному значенні, тобто, тих, що правдиво славлять Бога) над іконоборцями (тих, які забороняли створювати ікони, поетичні і богословські образи для окреслення Первообразу-Бога, керуючись тим, що будь-яке зображення Бога принижує Бога). Тим не менше, це свято й досі залишається глибоко символічним святом перемоги правдивої віри над марновіством, забобонами та впертою релігійною неграмотністю. Бути православним (у значенні "правдиво славити Бога") – це не тільки привілей, але й величезна відповідальність. У суперечках про те, чим ми спасаємось – вірою, чи добрими справами, у дійсності, праві обидві сторони. Не можна спастися добрими справами не маючи правдивої віри, але й не можна явити власну віру без добрих діл. Тож, це свято – свято духовного екзамену кожному християнину.
  В суботи 2-ї, 3-ї та 4-ї седмиць Великого Посту Церкова звершує особливе поминання спочилих (батьківські поминальні суботи), якщо на ці дні не припадають свята Знайдення Глави св. Іоана Предтечі, 40-ка мучеників Севастійських, Благовіщення або храмове свято.

Друга неділя Великого посту – Неділя Святителя Григорія Палами.
В цей день ми молитовно згадуємо великого святителя Церкви Христової Григорія Паламу, який на віки прославився благочестивим життям, втіленням на практиці справжнього чернечого ідеалу. Благословляючи його подвижницьку працю, Бог зволив йому стати голосом Вселенської Церкви і через численні віронавчальні та догматичні праці та проповіді, дозволив йому вчити нас правдивої віри та благочестя. Дивне поєднання в одній особі красномовства, богословської творчості та безмовності, монашої самотності на всі віки залишаються для нас зразком до наслідування. У богослуженні 2-
ї Неділі і наступної за нею 3-ї седмиці Свята Церква вдруге звертається до притчі про блудного сина.
Третя неділя Великого посту – Хрестопоклонна, присвячена поклонінню Чесному і Животворчому Хресту. Богослуження має ту особливість, що на утреній після співу Великого славослів'я, звершується винесення Хреста з вівтаря на середину храму для духовного підбадьорення віруючих, які прямують шляхом Чотиридесятниці. Здійснюється триразове поклоніння Хресту зі співом "Хресту Твоєму поклоняємось, Владико і святе Воскресіння Твоє славимо" та особливих стихир. Хрест залишається на середині храму до п'ятниці наступної седмиці. Споглядаючи на Хрест, ми згадуємо, що зазнав заради нас Господь, і нам легше нести наші труди і випробування. Хрест Христовий є знаменом перемоги і слави, він нерозривно пов'язаний з Воскресінням і втішає нас сподіванням і надією, зміцнює в подвигах Великого посту.  Для всіх віруючих він є добрим нагадуванням про те, що вслід за Голгофою неминуче настане перемога життя над смертю, а правди над злом. У цей день усі богомольці мають можливість поклонитися та прикластись до великої святині. У богослуженні 3-ї Неділі і наступної за нею 4-ї седмиці Свята Церква, як і в першу підготовчу неділю, звертається до притчі про митаря і фарисея.
Четверта неділя Великого посту – Святого Іоана Ліствичника.
Цей чернець з Синайської гори
, що жив у VI cт., провів у подвигах усе своє свідоме життя (з сімнадцяти до вісімдесяти років). За час свого пустельницького життя святий Іоан склав багато повчань, необхідних нам для духовного вдосконалення. Найвідоміша його праця "Ліствиця", тобто Драбина духовного вдосконалення. Перша ступінь цієї Ліствиці - страх Божий, найвища її ступінь - любов.У тридцяти її розділах святий чернець розповів про шлях душі людини до досконалості, від землі до неба.Євангельське читання цього недільного дня оповідає про зцілення Господом біснуватого отрока зі словами, що злий дух «виганяється тільки молитвою й постом». В основу богослуження 4-ї Неділі і наступної за нею 5-ї седмиці покладена притча про того, що потрапив у руки розбійників, з яким порівнюється грішна душа, зранена й уражена, немов розбійниками, своїми пристрастями. А лікування і зцілення вона може очікувати лише від милосердя Спасителя.
У четвер 5-го тижня Великого посту на утрені єдиний раз у році повністю перечитується Великий покаянний канон преподобного Андрія Критського. З'єднується він з каноном преподобної Марії Єгипетської. Крім того, читають і життя преподобної Марії Єгипетської, розділене на дві статті (дві частини). Тому служба ця називається "Стоянням преподобної Марії Єгипетської" або "Маріїним стоянням".
Великий канон читався на першій седмиці Великого посту, розділений на чотири частини. Тепер він читається повністю, щоб знову зворушити нашу ревність до подвигу покаяння і посту, вдихнути в нас сили і рішучість до гідного закінчення Святої Чотиридесятниці. Великий канон здатний пом'якшити найжорстокішу душу і воздвигнути її до покаяння та сокрушення. Також і життя преподобної Марії наповнене великим повчанням і розчуленням. Воно дає велику розраду тим, що згрішили, показуючи невимовне Боже Чоловіколюбство і милість до людини, яка щиро кається.
У суботу п'ятої седмиці на утрені співається Акафіст Пресвятій Богородиці. Служба ця була встановлена в пам'ять неодноразового визволення Константинополя від ворогів захистом Матері Божої. І заради багатьох чудес Пресвятої Богородиці ми святкуємо це свято, іменуючи його святом Похвали Пресвятої Богородиці. Згадуючи визволення Константинополя від видимих ворогів, ми молимо Царицю Небесну про звільнення наших душ від ворогів невидимих, від рабства пристрастей. Звертаючись до Матері Божої як до Споручниці грішних, ми просимо Її допомоги в трудах молитви і покаяння. Свята Церква утверджує нас в надії на заступництво і допомогу Пресвятої Богородиці, Яка ніколи не залишала без допомоги скорботних і стражденних.
П’ята неділя Великого посту– Преподобної Марії Єгипетської.
Ця свята подвижниця благочестя раніше свого покаяння була вражена пристрастю блуду й багато цим грішила. Однак, з Божою допомогою, не лише змогла перебороти цю пристрасть, але й у своєму духовному подвигу стала подібною до небесних ангелів, які тіла взагалі не мають. Поруч з сонмом інших святих подвижників, свята преподобна Марія є прикладом для наслідкування та нашою небесною заступницею в час плотської боротьби та спокус. Цей день вчить, що ніколи не можна впадати у відчай, думаючи про безліч своїх гріхів. Свята Марія Єгипетська мала їх не менше за нас, але власним прикладом явила те, що всі вони можуть бути переможені Божою Благодаттю і ретельною працею над собою. Євангельське читання цього дня
вже звертає наші думки  до Страждань Христових і до Голгофи.

У п’ятницю Вербного тижня
– закінчується Свята Чотиридесятниця. Тому під час вечірнього богослуження вже співається: "душекорисну звершили Чотиридесятницю".

Наступного дня – Лазарева субота.
Богослуження
цієї суботи згадують чудесне воскресіння Спасителем свого товариша Лазаря, названого тридневним. Під час воскресіння він вже три дні був у гробі. Після воскресіння Ісусом Христом, праведний Лазар ще кілька років служив Церкві в сані єпископа.
Створивши чудо воскресіння Лазаря, Господь Ісус Христос іде до Єрусалиму, де Йому належить зазнати страждання і прийняти хресну смерть заради нашого спасіння. Безліч народу зібралося тоді в Єрусалимі перед святом юдейської Пасхи. Звичайно, чутки про дивне воскресіння Лазаря поширювалися швидко, і люди хотіли бачити Чудотворця.
Шоста неділя Великого посту   Вербна або Квітна неділя.
Це день вшановується Церквою на згадку урочистого входу Господнього в Єрусалим. Під час святкового богослуження християни згадують про те, як за тиждень до Своїх святих страждань, Спаситель наш Ісус Христос урочисто в’їзджає у місто, щоб там постраждати за гріхи всього світу. Цей день сумний та радісний водночас. З одного боку, ми радіємо, що в Христі багато хто вперше побачив Бога, а Церква вперше торжествувала, бачачи свого Спасителя Царем, а з іншого – нас не може не вражати лицемірство безумного натовпу, який вже незадовго, всього за чотири дні, з такою ж ревністю кричатиме до Понтія Пилата: “Розіпни Його!”  Урочистий вхід в Єрусалим ще більше озлобив ворогів Христових. Тому вони вирішили діяти невідкладно, але таємно, оскільки загальне тріумфування і прихильність народу до Ісуса перешкоджало їм відкрито застосувати силу. Свято Входу Господнього в Єрусалим належить до числа дванадцяти великих свят. Звершуються тільки богослуження свята, недільна служба опускається. На утрені після Євангелія читається молитва на благословення гілля - фінікових, пальмових гілок (або верби у нас). Літургія звершується за чином святителя Іоана Золотоустого.

Потім настає Страсний тиждень
.
Це особливий час, що розділяє Великдень від Чотиридесятниці. І якщо, за свідченнями святих отців, під час сорокаденного посту людина йде до Бога, то під час Страсного тижня вже Сам Бог йде назустріч до людини, щоб спасти її від влади гріха та смерті. Слово “страсна” – від старослов’янського слова – “стражденна”. Під час цих днів ми з усією увагою згадуємо останні хвилини життя на землі, страждання та хресну смерть заради нас Господа Бога і Спаса нашого Ісуса Христа. Богослуження цієї седмиці, починаючи з вечірні, яка служиться ввечері в Неділю Квітн
у, поступово веде нас по стопах Господа. З увагою і благоговінням Свята Церква слідує у ці дні за Христом Спасителем, згадуючи ті події, якими були наповнені останні дні земного життя Христа. Символічно храм у ці дні являє собою Сіонську горницю, або ж Гефсиманію, або ж Голгофу. Служба звершується тільки за текстами Тріоді. В ці дна не звершуються ні поминання померлих, ні молебні. В перші три дні Страсної седмиці служиться Літургія Напередосвячених Дарів.

У Церковній традиції прийнято кожен день цього тижня називати
Великим.
У Великий Понеділок під час богослуження ми згадуємо старозавітнього Йосифа, якого рідні брати продали до Єгипту за 20 срібняків, прокляття неплідної смоквниці, притчу про злих вонаградарів, пророцтво про зруйнування Єрусалиму римлянами і про кінець світу.
У Великий Вівторок  під час богослуження згадуємо притчі Христові про десять мудрих дів і про таланти, а також чуємо пророцтво про Страшний суд.
У Велику Середу молитовно згадуємо покаяння грішниці, яка вилила дорогоцінне миро на ноги Спасителю, та Юдину зраду.
У Великий Четвер звершуємо спомин Таємної Вечері та заснування Спасителем святого Таїнства Євхаристії. Літургія служиться за чином святителя Василія Великого і поєднана з вечірньою. Замість Херувимської пісні, замість причасного і замість "Нехай сповняться уста наші..." співається: "Вечері Твоєї тайної, Сину Божий…".  Після заамвонної молитви в кафедральних соборах здійснюється Чин омивання ніг, в якому зображується, як Христос умив ноги Своїм учням, читається Євангеліє, яке розповідає про цю подію. Архієрей зображує Христа, а священики – 12-ть учнів Христових.
У Велику П’ятницю згадуємо про взяття Спасителя під варту та неправедний суд над Ним, Святі та Спасительні страждання (Страсті), смерть та погребіння Господа в гробниці Йосифа Аримафейського. Хресна смерть, на яку засуджений був Ісус Христос, належить до винаходів нелюдської жорстокості і була найжахливішою і найганебнішою зі страт. Всі богослуження цього дня присвячені спогадуванню страждань і хресної смерті Спасителя. На утрені Великої П'ятниці читається 12 Євангельських читань, які розповідають про події цих днів, починаючи з Тайної Вечері, потім про зраду і страждання Спасителя, Його хресну смерть і поховання. Літургія у Велику П'ятницю не служиться, тому що у цей день Жертва принесена на Голгофі.
У цей день
встановлено суворий піст. На вечірній при співі тропаря "Благообразний Йосиф з древа знявши Пречисте Тіло Твоє ..." священнослужителі піднімають Плащаницю (плат із зображенням Господа, що лежить у гробі) з Престолу, як би з Голгофи, і виносять на середину храму. Та велична скорбота, якою перейняті піснеспіви Великої П'ятниці, навряд чи може залишити когось байдужим і зворушує до глибини душі.
Повечір'я служиться мале. На ньому читається дивовижний канон
"Плач Богоматері при Хресті". Після співу Великого славослов'я на утреній Великої Суботи при співі "Святий Боже ..." Плащаниця піднімається і виноситься священнослужителями з храму, обноситься навколо нього, зображуючи поховання Господа. Настоятель тримає в руках Євангеліє і йде під Плащаницею. На внесення Плащаниці назад в храм, співається тропар "Благообразний Йосиф ..." і читається паремія, в якій розповідається бачення пророка Єзекіїля про майбутнє воскресіння мертвих. Потім йде читання Апостола, в якому говориться, що Господь є наша Пасха, наш Викупитель, читається Євангеліє, яке розповідає про запечатання гробу Господнього і приставлення до нього варти.
У Велику Суботу(Велика Преблагословенна субота - так іменує цей день Свята Церква) згадуємо про Перебування Господа тілом у гробі, зішестя душею до пекла й одночасне перебування Спасителя на Престолі з Отцем та Святим Духом. Літургія служиться за чином святителя Василія Великого і поєднується з вечірньою. На вечірній на "Господи взиваю…" вже співаються Воскресні стихири 1-го гласу. Після піснеспіву "Світе тихий" читаються 15 паремій. Після читання 6-ї паремії, що оповідає про чудесний перехід євреїв через Червоне море, співці співають слова Біблійної пісні "Славно бо прославився".
На Літургії замість Трисвятого співається "Всі ті, що у Христа хрестилися, у Христа зодягнулися ...", що нагадує про звичай охрещувати оголошених у Велику Суботу. Потім співається прокімен  "Вся земля нехай поклониться Тобі і співає Тобі ...", після чого читається Апостол. Після апостольського читання перед читанням Євангелія замість "Алилуя" співається: "Воскресни, Боже, суди землю, бо Ти успадкував усі народи". Під час цього співу у вівтарі священнослужителі змінюють ризи (одяг) з червоних (постових) на білі (воскресні). Також змінюються на біле облачення престолу і аналоїв в храмі. Таким чином, до часу читання Євангелія, яке сповіщає про Воскресіння Христове, все облачається в світлі ризи.
Замість Херувимської співається пісня "Нехай мовчить всяка плоть людська ...". Замість "Достойно" - ірмос 9-ї пісні канону: "Не ридай по Мені, Мати, бачачи у гробі Сина...". Причасний – "Встав, немов зі сну, Господь, і воскрес, спасаючи нас".
Після Літургії буває благословення хлібів і вина, якими раніше підкріплювали себе для слухання читання книги Діянь апостольських і подальшої Великодньої служби, тому в давнину Літургія в цей день служилась ввечері. За сучасною практикою, Літургію у Велику суботу служать вранці. У деяких храмах ввечері читається книга Діянь апостольських (повністю), після чого йде Полуношниця, на якій співається канон Великої суботи. По закінченні полуношниці або під час її, всі священнослужителі благоговійно переносять Плащаницю у вівтар і покладають на Престіл. На Престолі Плащаниця залишається до свята Вознесіння Господнього, в пам'ять сорокаденного перебування Ісуса Христа на землі після Свого Воскресіння.

Великою суботою завершується Великий піст, і ми радісно святкуємо Воскресіння Христове – цю реальну історичну подію, під час якої
Спаситель наш Ісус Христос, після триденного перебування в гробі, "смертю смерть подолав і тим, що в гробах, життя дарував". Це означає, що кожен з нас тепер має надію після тілесної смерті отримати вічне життя з Богом. Це серцевина всього християнського богослов’я та сенс всього людського буття, бо якщо б Христос не Воскрес, то вся наша віра марна. Вшановуючи цю подію, християни зробили спомин про Воскресіння Господнє центральною подією і свого літургічного календаря. Так само, як все наше життя минає у підготовці до власного воскресіння після смерті та зустрічі з Богом Живим, так і весь наш церковний рік готує нас до зустрічі з Воскреслим Спасителем у святі Великодня. Підчас богослужень віруючі не просто згадують визнаний історичний факт, але й з волі Божої, можуть пережити його знову на власному досвіді. Таке чудо, за нашою вірою, щодня нам являє Господь.

Так, дуже коротко та схематично, можна окреслити тематику православних богослужінь від першої неділі Великого посту до останнього дня перед Великоднем.

Цей час – час духовної весни, час відродження та зцілення наших душ. Намагаймося якомога ретельніше використати пропоновані нам Церквою засоби до спасіння, вбачаючи в багатих та глибоких зовнішніх обрядах вираження власного духовного стану. Бо піст – це не мета, а засіб досягнення, стяжання Святого Духа, власного преображення та обоження. Тому покаяння, прощення, очищення, освячення, спасіння – це ті теми та завдання, про які нам варто особливо піклуватися в ці дні. Бо лише по-справжньому переживши їх на власному досвіді, ми зможемо в повній мірі зрозуміти велич та силу слів, що незабаром лунатимуть по всій вселенній: "Христос Воскрес із мертвих, смертю смерть подолав, і тим, що в гробах, життя дарував".

Важливо розуміти, що, готуючись до Великодня, християни готують свою душу не просто до зустрічі конкретної дати в календарі. Зустрічаючи щорічно Святу Пасху, ми одночасно готуємо душу до тієї Пасхи, що очікує нас в Царстві Божому. Свято зі Свят, яке ми святково та урочисто вшановуємо щороку, є дивним відблиском Вічної Пасхи Господньої. Тож, напевно, зараз можна сказати й про те, що той, хто правильно святкує це свято тут, за життя, вже зараз прилучається до Божого Світла майбутнього. І, навпаки – той, хто не спробує духовних дарів Пасхи земної, аж ніяк не має підстав зустріти її після того, як буде покладений до гробу.

Вічність ми обираємо собі самі...

Матеріал взято з сайту Свято-Троїцького храму , текст опрацьовано редактором блогу 

Немає коментарів:

Дописати коментар