субота, 26 вересня 2015 р.

Святкування дня покровителя Згромадження святого Вінкентія

Сьогодні, в найближчу суботу до 27 вересня, дня, коли Вселенська Церква згадує память святого Вінкентія де Поль, наша спільнота також вшанувала день свого покровителя.

Щиро дякуємо Високопреподобному отцю Пентелеймону Саламасі (ЧСВВ) за те, що очолив святкову Літургію і поділився з нами батьківським словом. Дякуємо о. Петру Барану (ЧНІ), ревному і незмінному впродовж багатьох років духівнику Згромадження. Дякуємо всім нашим парафіянам, з якими щодня молимося, і які в сьогоднішній святковий день прийшли молитовно підтримати нас.

Найбільшою радістю сьогоднішнього дня стало те, що ми зібралися разом, з різних куточків України, в яких здійснюємо своє служіння, проповідуючи Христа найбільш потребуючим духовно і тілесно.

«От що добре, от що гарне, це коли браття живуть разом!» (Пс. 132)

Сьогодні, згадуючи життя свого покровителя і натхненника, Святого Вінкнетія, стараємося ще раз застановитися над його словами, вчинками, повчаннями:
- Жодної справи о. Вінкентій не розпочинав без поважної застанови й молитви; в нього не було необдуманих і нерозважних заяв, яких треба було згодом соромитися або відкликати. Він усе робив розумно. Завжди зберігав таємниці .
- Свої послуги священик робив, не очікуючи жодної нагороди.
- Отець Вінкентій був надзвичайно діяльний, проте жив у найтіснішій злуці з Богом; мав приятелів, однак ніколи не порушував через приязнь сумління; постійно спілкувався з людьми, добрими і лихими, але завжди зберігав рівновагу духа, побожність й гарячу любов до Бога.
- в час війни і неспокою святий заохочував людей до молитви й посту. Коли чув про бій, то лягав хрестом перед вівтарем і посвячував себе самого в жертву, щоб тільки Бог змилосердився над народом і відвернув від нього нещастя братовбивчої війни. 
- глибока покора отця Вінкентія допомагала йому достукатися до найбільш затверділих сердець. 
- отець з пошаною ставився до знаку хреста, часто робив його на собі.
- В своїй праці він часто зустрічав спротив, розчарування і наклепи, але їх він приймав спокійно, з рівновагою духу, яку вся сила світу не могла захитати. Всі події сприймав як Божу волю, того ж і бажав: щоб у всьому сповнялася Божа воля. Він був вищим понад власну неміч і людську злобу. Це була людина миру. Від природи був скорим до гніву, твердим і суворим, але Божа ласка та сильна воля зробили його ніжним, лагідним, готовим на все, аби лише перемогла любов.

Великий доброчинець убогих і терплячих о. Вінкентій де Поль був проголошений 1737 року Святим, а згодом Папа Лев XIII оголосив його небесним заступником усіх доброчинних товариств.

  Заохочуємо вас, дорогі читачі, ближче познайомитися з ним.


ФОТОРЕПОРТАЖ події святкування

Немає коментарів:

Дописати коментар